Профессор, Действительный член Всемирной федерации психического здоровья (WorldFederationforMentalHealth), СШA, Действительный член Международной и Европейской академии естествознания - European Academy of Natural History (Шотландия, Великобритания), Член Научно-консалтинговой группы Европейского научного индустриального консорциума (Шотландия, Великобритания), Действительный член Академического сообщества авторов Publishing house "Academy of Natural History" (Германия), член-корреспондент Украинской академии акмеологии, Сертифицированный психолог Международным образовательным сообществом (IES) (Лондон, Великобритания), научный консультант проектов волонтеров Корпуса Мира США.
Главный научный редактор серии "Психологические науки"
Сергей Дмитриевич Максименко - доктор психологических наук (1991), профессор (1992), академик Национальной академии педагогических наук Украины. Академик-секретарь отделения психологии, возрастной психологии и дефектологии НАПН Украины.
Основатель украинской научной школы генетической психологии. Академик-секретарь отделения психологии, возрастной физиологии и дефектологии НАПН Украины, занимает должности директора Института психологии имени Г. С. Костюка, Национальной академии педагогических наук Украины, декана медико-психологического факультета Национального медицинского университета имени О. О. Богомольца.
Действительный член Международного совета психологов (США), иностранный член Российской академии образования (РАО), действительный член Европейской академии естественных наук (ФРГ, г. Ганновер), Председатель Общества психологов Украины, почетный президент Украинской ассоциации врачей-психологов, председатель экспертного совета ГАК Украины по психологическим наукам, член научно-методических советов Главного Управления государственной службы Украины, Государственного департамента Украины по вопросам выполнения наказаний, Государственной пограничной службы Украины, Министерства здравоохранения Украины, Национальной экспертной комиссии Украины по вопросам защиты общественной морали, член экспертного совета по гуманитарным и социальным наукам при Государственной аккредитационной комиссии Украины.
В статті проаналізовано поняття емоційного благополуччя особистості як особистісного утворення. Автор пропонує цілісне уявлення про емоційне благополуччя та емоційну сферу особистості, яка зазнала досвіду вимушеної соціальної депривації. В цьому контексті пропонується виходити з припущення про те, що поєднання двох чинників - наявність-відсутність соціальної депривації і характер онтогенезу-дизонтогенезу - утворює комплекс умов, що визначають специфіку розвитку особистості в умовах соціальної депривації. Разом з тим, становлення багатьох особистісних особливостей може залежати головним чином від соціальних умов (тривога, страхи, темпоральні переживання), від соціальних умов і форми дизонтогенезу (мотивація, ціннісні орієнтації, агресивність) і не бути жорстко і однозначно пов´язаним з обома факторами. Креативність, на нашу думку, сприяє становленню емоційного благополуччя особистості. Емоційне благополуччя розуміється як результат адекватного завершення циклічного процесу емоційного переживання людини, необхідною умовою якого є проходження емоції (позитивної або негативної) по емоційним рівнями, починаючи з чуттєво-переживального і закінчуючи вегетативним. Аналізуються зв’язки емоційного благополуччя з різними типами психосоматичних розладів і станів особистості. Визначено основні три групи методів підтримки емоційного благополуччя особистості.
Ключевые слова: емоційне благополуччя, соціальна деривація, психосоматичні розлади.
Библиографическая ссылка
Піщанська О. 1 ДО ПИТАННЯ ПРО ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРІЯ, КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ // ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ И ПРИКЛАДНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ПРАКТИКАХ ВЕДУЩИХ НАУЧНЫХ ШКОЛ. – 2014. – № 5;
URL: fund-issled-intern.esrae.ru/5-126 (дата обращения:
21.12.2024).